Мистецтво Високого Відродження Періодом Високого Відродження є традиційно вважається, що початок починається в 1490-х роках, фрескою Леонардо «Таємна вечеря» в Мілані, і закінчується в 1527 році, коли війська Карла V пограбували Рим. Цей термін вперше було вжито в німецькій мові («хохренесанс») на початку 19 століття. 2 червня 2024 р.

Відзначається період повернення ідеалів краси в мистецтво. Незалежно від того, чи зображували вони релігійних діячів чи звичайних людей, в архітектурі чи мистецтві, головною турботою митців Високого Відродження було зображення візуальної, симетричної та композиційної досконалості.

Картини Високого Відродження були надзвичайно реалістичними та використаними перспектива, точні пропорції та глибина. Вони також демонстрували високий рівень симетрії, що передавало відчуття єдності, рівноваги та гармонії, якості, які цінували давньогрецька та римська цивілізації.

Епоха Відродження була періодом мистецького та культурного зростання в Європі з 14 по 16 століття. Підтримуючи багатство міжнародної торгівлі, межі між соціальними класами почали стиратися. На вершині були дворян, або тих, хто має дворянські титули, який володів великою кількістю землі та контролював більшу частину суспільства.

Їхні картини, скульптури та інші види мистецтва не тільки естетично привабливі, але й передають глибокий сенс і розуміння людського стану, що робить їх позачасовими творами, які продовжують резонувати з аудиторією через століття.

Високе Відродження є кульмінацією цілей Раннього Відродження, а саме реалістичне зображення фігур у просторі, відображене з достовірним рухом і в належному стилі. Найвідоміші художники цієї фази — Леонардо да Вінчі, Рафаель, Тиціан і Мікеланджело.