Сучасна галузь економічної історії має різні напрямки, наприклад Марксівська економічна історія, кліометрика
та нова інституційна економічна історія, кожен зі своїми ідеями та історією. З самого початку історія займала чільне місце в марксистському мисленні.
Економічна історія визначається як історичне дослідження економічних аспектів людського існування, що охоплює такі теми, як виробництво, розподіл, торгівля, нерівність, рівень життя та соціальні перетворення в контексті інновацій, зростання та розвитку.
Економічна історія є вивчення нашого минулого розвитку, особливо щодо економіки, праці та бізнесу. Це включає, наприклад, економічний розвиток націй, зростання підприємництва та організацію праці.
Економічна теорія виросла з потреби суспільства враховувати ресурси, планувати майбутнє, обмінюватися та розподіляти товари. З часом ці базові інструменти бухгалтерського обліку перетворилися на дедалі складніші фінансові моделі, поєднуючи математику, необхідну для розрахунку складних відсотків, з етикою та моральною філософією.
Кліометрика, також відома як нова економічна історія, відноситься до систематичного використання економічної теорії та економетричних методів для вивчення економічної історії. Спочатку цей термін був введений Джонатаном Р. Т.
Попередній термін для дисципліни був "політична економія", але з кінця 19 століття її зазвичай називають "економікою".