У цьому експерименті желатин у клейкому ведмедику діє як клітинна мембрана в живих клітинах. Жукі ведмедики стають більшими або меншими після замочування в рідині завдяки процесу, який називається осмосом. Осмос дозволяє воді проникати в клітинну мембрану або виходити з неї, намагаючись зрівняти молекули всередині та зовні. 25 січня 2022 р.

З точки зору об’єму та маси, вони також змінювалися залежно від концентрації солоної води, у яку було поміщено жуйку. Усі жуйки зменшилися, але в різній кількості. Шляхом спостереження можна зробити такий висновок вища концентрація солоної води більше вплине на гумку.

Остаточні результати після виймання з води. Як бачите, клейкий ведмідь виріс у всіх областях: довжина, ширина і глибина. Желатин перешкоджав повному розчиненню клейкого ведмедика, але консистенція змінилася з губчастої на желеподібну речовину.

У цьому експерименті липких ведмедиків поміщали в солону воду, цукрову воду та водопровідну воду, щоб визначити міру осмосу між розчином і клейкими ведмедиками. Гіпотеза: Якщо в розчин додати клейкого ведмедика, то він втратить свій колір і розшириться.

Фактично цей процес відбувається у два етапи: 1) утворення перхлорату калію з наступним 2) розкладанням перхлорату калію. Цукор, присутній у липкому ведмедику, піддається швидкому окисленню з утворенням вуглекислого газу та води, припускаючи повне згоряння, дуже екзотермічний процес.

У цьому експерименті желатин у клейкому ведмедику діє як клітинна мембрана в живих клітинах. Жукі ведмедики стають більшими або меншими після замочування в рідині завдяки процесу, який називається осмосом. Осмос пропускає воду в клітинну мембрану або з неї, намагаючись вирівняти молекули всередині та зовні.