Шок може бути наслідком кровотеча, дихальна недостатність, гострі алергічні реакції та переважна інфекція. Пошкодження виникає через недостатню перфузію органів і тканин. Як тільки перфузія припиняється або порушується, тканини починають відмирати, впливаючи на всі місцеві процеси в організмі.

Патофізіологія шоку. Основним дефектом шоку є знижена перфузія життєво важливих тканин. Як тільки перфузія знижується і доставка кисню до клітин стає недостатньою для аеробного метаболізму, клітини переходять до анаеробного метаболізму з підвищеним виробництвом вуглекислого газу та підвищеним рівнем лактату в крові.

В основному існує чотири широкі категорії шоку: дистрибутивний, гіповолемічний, кардіогенний і обструктивний. [1] Широкий діапазон етіології може сприяти кожній із цих категорій і проявляється кінцевим результатом шоку.

Патофізіологія та клінічні прояви Основна патофізіологія є результатом тканинна гіпоксія внаслідок гіпоперфузії, яка ініціює запальний процес, що призводить до ураження та дисфункції багатьох органів, як при геморагічному шоці; однак ушкодження первинних органів серйозніше посилюють системне погіршення.

Шок відноситься до неадекватна перфузія тканин через дисбаланс між потребою тканин у кисні та здатністю організму його постачати.

У медицині шок – це реакція організму на раптове падіння артеріального тиску. Спочатку організм реагує на цю небезпечну для життя ситуацію звуженням (звуженням) кровоносних судин у кінцівках (руках і ногах). Це називається звуженням судин і допомагає зберегти приплив крові до життєво важливих органів.