Християни розглядають Десять Заповідей як основа Божого морального закону. Ісус закликав людей до ще вищих стандартів, дотримуючись заповідей не лише в своїх діях, але й у своїх серцях. Наприклад, Ісус процитував наказ не чинити перелюбу (Вихід 20:14, Повторення Закону 5:18).

Кожен із десяти законів відображає заповідь любити Бога найвищою мірою. Отже, любов до Бога веде до поваги до Його імені. Це також веде до поваги до батьків і ближніх, щоб не брехати, не красти, жадати, не чинити перелюбу чи вбивати, бо це ганьбить Бога, Який все створив.

Ці заповіді були дані як морально-етичний кодекс, якого ізраїльтяни повинні дотримуватися, формуючи свої релігійні та соціальні практики. Вони охоплювали різні аспекти життя, зокрема поклоніння лише Богові, шанування батьків, утримання від убивств, крадіжок, перелюбу, неправдивих свідчень і пожадливості.

«Не бажай» означає це ми повинні позбутися своїх бажань щодо того, що нам не належить. Відсутність достатньої кількості грошей вважається ознакою любові до грошей. Послух десятій заповіді вимагає, щоб заздрість була вигнана з людського серця.

Допомогти звільнити людство від цієї схильності до гріха та допомогти кожному з нас жити найкращим життям, Бог передав десять заповідей як кодекс моральних законів, за якими ми повинні жити. Десять заповідей не є обтяжливим набором правил, яких ми повинні дотримуватися через страх чи почуття провини.

Десять заповідей навчають про поважати Бога, бути чесними, шанувати наших батьків, дотримуватись суботнього дня в святості та бути добрими сусідами. Сьогодні ці правила такі ж важливі, як і тисячі років тому.