Гладком’язові клітини (ГМК) є тип м'язової клітини, що знаходиться в стінках органів, таких як кишечник, бронхи та кровоносні судини. Їх називають «гладкими», тому що на них відсутні смугасті поперечно-смугасті м’язи.

Гладкі (м'які) м'язи є одним з трьох основних типів м'язова тканина хребетних, інші – скелетний і серцевий м’язи. Тим не менш, він зустрічається також у безхребетних і контролюється вегетативною нервовою системою.

Гладка мускулатура відіграє важливу роль у регулюванні функції різноманітних систем порожнистих органів, включаючи: судинна система, дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, матка та репродуктивний тракт, сечовий міхур та уретра і кілька інших систем.

Основна структурно-функціональна одиниця гладкої мускулатури – гладком'язовий міоцит (Myocytus nonstriatus) має унікальну будову, розташування та іннервацію. Веретеноподібна форма одноядерної гладком’язової клітини забезпечує тісний контакт між клітинами спланхнікової та судинної стінок.

Міозинові філаменти гладкої мускулатури організований у бічній полярній геометрії, що відрізняється від біполярної геометрії міозинових ниток у поперечно-смугастих м’язах (2). Міозин II гладкої мускулатури має ті самі основні характеристики, що й усі молекули міозину II (рис. 1).

Гладка мускулатура складається з товсті й тонкі нитки, які не скомпоновані в саркомери, що надає йому непосмугований малюнок. При мікроскопічному дослідженні він буде виглядати однорідним. Цитоплазма гладких м'язів містить велику кількість актину і міозину. Актин і міозин діють як основні білки, що беруть участь у скороченні м'язів.