Більшістю – Апеляційний суд постановив, що політика щодо Руанди була незаконною. Це сталося тому, що на підставі доказів, наданих у Вищому суді, існували вагомі підстави вважати, що існують реальні ризики того, що заяви про надання притулку не будуть належним чином розглянуті владою Руанди. 15 листопада 2023 р.

Так постановив Верховний суд політика щодо Руанди була незаконною, оскільки Руанда не була безпечною країною, куди можна було висилати шукачів притулку. Це насамперед через недоліки в системі надання притулку в Руанді, що означає, що влада Руанди не була в змозі надати точні та справедливі рішення щодо надання притулку.

У 2005 році Міжнародний суд виніс рішення на користь ДРК, встановивши, що Уганда несе відповідальність за насильство в країні. У 2022 році суд зобов’язав Уганду виплатити 65 мільйонів доларів США як компенсацію, пов’язану з рішенням 2005 року. Позов проти Руанди провалився, оскільки суд визнав, що він не має юрисдикції.

Про судову владу. Стаття 152 Конституції Республіки Руанда передбачає, що суди складаються зі звичайних і спеціалізованих судів. Звичайні суди складаються з Верховного суду, Апеляційного суду, Високого суду та його 5 палат, судів проміжної інстанції та судів першої інстанції.

Так дійшов висновку Верховний Суд Руанда не була безпечним напрямком через ризик того, що шукачі притулку, видалені з Великобританії, можуть бути відправлені на переслідування або порушення прав людини в іншій країні.

Звернення до апеляційного суду стосувалося лише оскарження законності політики щодо Руанди. Більшістю, Апеляційний суд постановив, що політика щодо Руанди була незаконною.