Таким чином, ідеї про те, що фізичні тіла є сукупністю атомів або що певний психічний стан (наприклад, віра однієї людини, що сніг білий) є ідентичним певному фізичному стану (запуску певних нейронів у мозку цієї людини) є прикладами редукціонізму.

Простіше кажучи, «редукціонізм згортає (або зводить) вищий рівень значення та буття до нижчого рівня елементарних частин; коли відбувається цей колапс, залишається не ціле, а його частини» (IV). СТРУКТУРА: Деякі аргументи, однак, не роблять такого великого акценту на індивідуальному значенні частин.

Деякі соціологічні теорії називають редукціоністськими – це, як правило, критика, і прихильники самих теорій заперечують їх. Наприклад, Марксистів можна звинуватити у зведенні всього до економіки чи класу, тоді як феміністок можна звинуватити у зведенні всього до гендеру.

Наприклад, наші знання про шляхи клітинної проліферації стають дедалі детальнішими, що призводить до розробки все більшої кількості нових цільових методів лікування. Медицина дотримується філософії «редукціонізму»: деконструювання складного процесу на складові частини для кращого розуміння.

Редукціоністський підхід визначається як метод, який оцінює дію на основі її очікуваного впливу на ряд наслідків, особистих, соціальних чи екологічних, з метою збільшення позитивних результатів і зменшення негативних.

Редукціоністський підхід використовується в багатьох дисциплінах, включаючи психологію. Він зосереджений на вірі в те, що ми можемо найкраще пояснити щось, розклавши це на частини та поглянувши на кожну його частину. Якби ми хотіли зрозуміти, наприклад, автомобіль, ми б розглянули кожну частину двигуна, кузова та салону.