Нові філософські теорії, такі як метафізичне, громадянське існування, епістемологія та раціоналістичне мислення, були встановлені. Був сильний наголос на просуванні та розширенні раціоналізму, який надавав перевагу раціональності, міркуванню та відкриттям для пошуку реальності.

Ранні грецькі філософи загалом вважали це Всесвіт і час були нескінченними без початку і кінця. У 5 столітті до нашої ери філософи-софісти стверджували, що час не є реальністю, реальність обмежена тим, що існує тут і зараз, а минуле і майбутнє нереальні й уявні.

Сучасна філософія була глибоко стурбована скептицизмом, тобто сумнівом у тому, що щось є істинним, і тому було прагнення знайти остаточну основу для людського знання. Емпіризм, який є переконанням, що знання ґрунтується на чуттєвому досвіді, була однією з видатних шкіл у цей період.

Презентизм: презентісти стверджують, що реальним є лише теперішнє, а минуле й майбутнє в певному сенсі нереальні. Етерналізм: етерналісти вважають, що минуле, теперішнє та майбутнє однаково реальні. Теорія зростаючого блоку: теоретики зростаючого блоку розглядають минуле та сьогодення як реальні, але майбутнє як нереальне.

Головною ідеєю сучасної філософії є раціональна думка. Характеристики, які визначають сучасну філософію, зосереджені на отриманні знань, наукових проблемах через дослідження, раціональній логіці та скептицизмі та індивідуалізмі.